Мирослава Козачук – співзасновник і керуючий партнер компанії «Franchise Group» розмірковує про тенденції виходу українських франшиз в Європу і світ.
Європейські бізнесмени готові купувати українські бізнес-моделі. Піонерами стали ресторатори, власники хостелів і б’юті-барів.
Українці – найбільш підприємливий народ в світі. Я можу так стверджувати, спостерігаючи за зростанням українського ринку франчайзингу за останні десять років.
Цей сегмент швидко розвивається. Якщо ще десять років тому консультанти в якості успішного прикладу бізнесу по франшизі наводили приклад McDonald`s, то зараз в самій Україні маса успішних бізнес-моделей, готових продавати свої трендові формати.
Бурхливий розвиток ринку франшиз показує, що українці навчилися вибудовувати бізнес всупереч кризам і падіння економіки. Вітчизняні підприємці розвивають свою справу вже не в форматі «окупитися за півроку», а планують майбутнє на кілька років вперед.
Я люблю цифри: в США, де вперше франшизу став практикувати знаменитий виробник швейних машин Ісаак Зінгер, з 1960 року створено 2800 компаній-франчайзерів, в Польщі – 800.
В Україні за 10 років зріс ринок з 450 компаній-франчайзерів. У багатьох з цих вітчизняних брендів збудовані бізнес-процеси, відполіровані бренд-буки, впорядкована форма власності, і є стратегія розвитку.
У них все в порядку з амбіціями і є готовність тиражувати свій успіх або оригінальну бізнес-модель. Вихід на ринок франчайзингу означає, що компанія наростила м’язи і точно знає відповідь на питання: хто ми, куди йдемо і де будемо.
З чотирьох сотень українських франчайзерів близько 50 – дуже успішні, а близько 15 компаній можуть похвалитися ефективним виходом на ринок франчайзингу Європи, СНД і навіть Америки. Що вони пропонують? Перш за все популярні формати ресторанів, барів, пекарень, мереж хостелів і салонів краси.
Через рік число першопрохідців виросте до сотні і про українські франшизи заговорять як про глобальне явище, а вивіски відомих київських, львівських, одеських і сумських підприємств в європейських столицях будуть найкращою рекламою України та її можливостей. Експансія на нові ринки дає бізнесу нову кров – це і інвестиції для розвитку материнської компанії, нові горизонти для амбітних бізнесменів, прокачування бізнес-моделі.
Розвиток франшизи передбачає, що компанія-бренд буде утримувати покупців різними «бонусами»: розвитком продукту, уніфікацією процесів, тренінгів, IT-підтримки.
Іншими словами, за рахунок клієнтського досвіду можна поліпшити свою компанію і зі стартом франшизи торгова марка стає брендом.
Можливо, не все вийде з першого разу. Робота на закордонного покупця українських франшиз передбачає відповідність міжнародним нормам.
Наприклад, в США, Іспанії, Польщі, Нової Зеландії регулювання продажу франшиз прописано в законі. У Франції за 21 день до укладення угоди власник зобов’язаний надати потенційному покупцеві пакет документів, щоб у останнього був час на вивчення всіх підводних каменів. В Україні поки немає закону про франшизи.
І наостанок історія для натхнення. У нашій країні є приклади франшиз, за покупкою яких, в буквальному сенсі, вишиковується черга. Нещодавно, одна з таких – відома мережа ресторанів, розширила свою представленість відкрившись в Іспанії. І це не перший їх ресторан працює по франчайзингу за кордоном. За 7 років існування компанії їх бренд став міжнародним і впізнаваним, в тому числі, за межами України. У планах – вихід на інші європейські ринки і в Казахстан.
Більше цікавого на нашому Telegram-каналі: https: //t.me/Profranchise