Договір франчайзингу: предмет, сторони, форма, істотні умови

Договір франчайзингу: предмет, сторони, форма, істотні умови

Договір франчайзингу: предмет, сторони, форма, істотні умови

26.02.2018

Для того щоб максимально захистити свій бізнес, компанія - правовласник має правильно скласти договір франчайзингу, в якому, перш за все, грамотно прописати предмет, тобто правила, згідно з якими франчайзі буде використовувати право на фірмове найменування, комерційне позначення, товарний знак, знак обслуговування, комерційне позначення, секрет виробництва (ноу-хау). При цьому потрібно визначити обсяг, в якому буде використовуватися ноу-хау.

Сторонами в договорі франчайзингу можуть бути як фізичні особи підприємці, так і юридичні особи. При цьому сторонами можуть виступати тільки ті суб'єкти, які є підприємцями.

Форма договору. Згідно ст. 1118 Цивільного кодексу України - даний договір укладається в письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору концесії такий договір є нікчемним. Договір комерційної концесії підлягає державній реєстрації органом, який здійснив державну реєстрацію правоволодільця. Якщо правовласник зареєстрований в іноземній державі, реєстрація договору комерційної концесії здійснюється органом, який здійснив державну реєстрацію користувача. У відносинах з третіми особами сторони договору комерційної концесії мають право посилатися на договір комерційної концесії лише з моменту його державної реєстрації.

Винагорода (роялті). Визначення розміру і форми винагороди є істотною умовою договору. Винагорода може виплачуватися у формі фіксованих разових або періодичних платежів, відрахувань від виручки, націнки на оптову ціну товарів, переданих правовласником для перепродажу, або в іншій формі, передбаченій договором.

Згідно ст. 1120 ЦК України в обов'язки правовласника входить:

  • передача користувачеві технічну та комерційну документацію і надати іншу інформацію, необхідну для здійснення прав, наданих йому за договором комерційної концесії, а також проінформувати користувача та його працівників з питань, пов'язаних із здійсненням цих прав. Правовласник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором комерційної концесії:

  • забезпечити державну реєстрацію договору;

  • надавати користувачеві постійне технічне та консультативне сприяння, включаючи сприяння у навчанні та підвищенні кваліфікації працівників;

  • контролювати якість товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) користувачем на підставі договору комерційної концесії.

Відповідно до ст. Тисяча сто двадцять дві особливими умовами договору комерційної концесії є:

  • обов'язок правовлласника не надавати іншим особам аналогічні комплекси прав для їх використання на закріпленій за користувачем території або утримуватися від власної аналогічної діяльності на цій території;

  • обов'язок користувача не конкурувати з правовласником на території, на яку поширюється чинність договору, щодо підприємницької діяльності, що здійснюється користувачем з використанням наданих правовласником прав;

  • обов'язок користувача не одержувати аналогічні права від конкурентів (потенційних конкурентів) правовласника;

  • обов'язок користувача погоджувати з правовласником місце розташування приміщень для продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), передбачених договором, а також їх внутрішнє і зовнішнє оформлення.

Умова договору, відповідно до якого правовласник має право визначати ціну товару (робіт, послуг), передбаченого договором, або встановлювати верхню чи нижню межу цієї ціни.

Умова договору, відповідно до якого користувач має право продавати товари (виконувати роботи, надавати послуги) виключно певній категорії покупців (замовників) або виключно покупцям (замовникам), які мають місцезнаходження (місце проживання) на території, визначеній у договорі.

Правовласник несе субсидіарну відповідальність за вимогами, що пред'являються до користувача у зв'язку з невідповідністю якості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) користувачем.

За вимогами, що пред'являються до користувача як виробника продукції (товарів) правовласника, правовласник відповідає солідарно з користувачем.

Кожна із сторін у договорі комерційної концесії, строк якого не встановлений, має право в будь-який час відмовитися від договору, повідомивши про це іншу сторону не менше ніж за шість місяців, якщо більш тривалий строк не встановлений договором.

Розірвання договору комерційної концесії підлягає державній реєстрації.

Наступним, не менш важливим пунктом буде вже передача самого ноу-хау. Тут потрібно розуміти, як здійснити передачу, які документи при цьому скласти і, звичайно ж, прописати це в договорі.

Обов'язково вказати порядок надання підтримки правовласником, якщо така буде протягом дії всього договору франчайзингу. Можна розробити посібник, в якому описати процедуру використання ноу-хау і прикріпити це до договору.

http://www.prostobiz.ua/biznes/biznes_start/stati/dogovor_franchayzinga_predmet_storony_forma_suschestvennye_usloviya


Назад

Бажаєте отримувати свіжі новини?

Відправте нам свою електронну адресу